ЕСПЧ (Европейский суд по правам человека)

Постанови і рішення від 6 квітня 2017 року

11 Апреля 2017
117

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду

ЄСПЛ 120 (2017)

06.04.2017

Постанови і рішення від 6 квітня 2017 року

Європейський суд з прав людини сьогодні в письмовій формі повідомив про 20 постанов 1 70 рішень 2: чотири постанови Палати підсумовані нижче; окремі прес-релізи були опубліковані для двох інших рішень Палати у справі A.P. та інші проти Франції (заява № 79885/12, 52471/13 і 52596/13) і Кляйн та інші проти Німеччини (№. 10138/11, 16687/11, 25359/11 та 28919/11); з 14 рішеннями Комітету,  які стосуються питань, які вже були подані до Суду можливо ознайомитися на HUDOC і вони не вказані в цьому прес-релізі.

Постанови французькою мовою нижче позначені зірочкою (*).

Анєва та інші проти Болгарії (заява № 66997/13, 77760/14 та 50240/15)

Справа стосувалася трьох різних заяв, в яких один з батьків не мав змоги мати контакт з дитиною незважаючи на наявність судового рішення про надання батьківської опіки або прав на відвідування.

Перший заявник, Владіміра Анєва (1981 р.н.), мати другого заявника, Михайло Іванов (народився в 2002 році). На початку 2005 року після того, як Михайло Іванов відвідав свого батька, батько поїхав з ним замість того, щоб повернути його до дому пані Анєвої. Батько неодноразово відмовлявся дозволити Анєву провести час з дитиною - незважаючи на те, що це було призначене судами під час шлюборозлучного процесу. Третій заявник, Славейка Кічева (1972 р.н.), також отримав опіку над її сином після того, як вона і його батько розлучилися. Проте, у вересні 2011 року батько дитини відмовився повернути його після запланованої зустрічі і з того часу Кічєва бачила її сина лише кілька разів (і завжди в громадських установах). Четвертий заявник, Станімір Друмев (1973 р.н.) отримав права на контакт з його дитиною, які складалися з двох вихідних на місяць і один повний місяць під час літніх канікул. Проте, він стверджує, що в червні 2012 року його колишня дружина почала заважати йому мати контакт з його дитиною.

Посилаючись, зокрема, на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Європейської Конвенції з прав людини Анєва, Кічева і Друмев скаржилися на тривалу відсутність можливості мати контакт з їх дітьми незважаючи на опіку та/або контакт, наданих судами в остаточних рішеннях. Анєва подала таку ж скаргу від імені її сина, другого заявника, але стосовно ненадання можливості і умов для того, щоб контактувати з матір'ю.

Порушення статті 8 - стосовно, Анєвої, Іванова і Кічевої

Відсутність порушення статті 8 – стосовно Друмева.

1 Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, постанови Палати не є остаточними. Протягом трьох місяців після винесення постанови Палати, будь-яка зі сторін може вимагати передання справи на розгляд Великої палати Суду. Після подання такого запиту, колегія із п'яти суддів розглядає питання чи, заслуговує справа наступного розгляду. У такому випадку Велика палата розгляне справу і винесе остаточне рішення. Якщо запит про передачу на розгляд відхилений, рішення Палати стане остаточним в той же день. Відповідно до статті 28 Конвенції, рішення, винесені Комітетом, є остаточними.

Після того, як судове рішення стає остаточним, його передають до Комітету міністрів Ради Європи для контролю його виконання. Більш докладну інформацію про процес виконання можливо знайти тут: www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution

2 Рішення про визнання скарг неприйнятними і рішення про вилучення заяв з реєстру є остаточними.

 

Справедлива сатисфакція: 12,000 євро (EUR) спільно Анєвій та Іванову і 12 000 EUR Кічевій (моральна шкода); і 1910 EUR спільно Анєвій і Іванову, та 2100 EUR Кічевій (видатки і витрати).

Справедлива сатисфакція

Жакова проти Чехії (№ 2000/09)

Заявник, Сильвія Жакова, є громадянкою Чехії, яка народилася в 1938 році і мешкає в м. Ландсгут, Німеччина. Вона емігрувала в 1968 році з існуючої у той час Чехословаччини і в 1970-ті роки вся її власність там - яка складалася, зокрема, з однієї земельної ділянки в кадастровому районі Тршебіч – була конфіскована комуністичним режимом. У 1991 році рішення про конфіскацію були визнані недійсними і Жакова почала здавати в орендувати землю муніципалітету. Посилаючись на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) вона скаржилася на те, що в 1997 році земельний кадастр зареєстрував муніципалітет як єдиного власника майна і, як наслідок, вона фактично втратила право власності на землю. За словами Жакової, вона була зареєстрована єдиним власником землі без перерви з 1960 року до 1997 року. Уряд стверджував, що вона втратила право власності на землю в рішенні від 1971 року, в якому вона була визнана винною у злочині втечі з Чехословаччини і, після цього, вона була зареєстрована власником лише внаслідок помилки.

У своєму рішенні по суті від 3 жовтня 2013 року Суд встановив порушення статті 1 Протоколу № 1.

Сьогоднішнє рішення стосувалося питання справедливої сатисфакції (стаття 41 Конвенції).

Справедлива сатисфакція: 43230 EUR (матеріальна шкода), 7500 EUR (моральна шкода), а також 7402 EUR (видатки і витрати).

Васіліаді проти Грецї (№. 32884/09) *

Заявник, Деспіна Васіліаді, є громадянкою Греції, яка народилася в 1965 році і мешкає в Салоніках (Греція). Справа стосувалася скарги пані Васіліаді стосовно затримки влади у виконанні рішення, прийнятого адміністративним апеляційним судом на її користь стосовно придбання земельної ділянки.

29 січня 1991 року Васіліаді подала заяву до Ради з експропріації префектури Халкідікі з метою придбання ділянки землі в Неа Флогіте для цілей садівництва. Її заява була відхилена двічі на підставі того, що вона не мешкала в Неа Флогіта. 13 лютого 1998 Васіліді безуспішно подала апеляцію до адміністративного суду м. Салоніки проти цих рішень. Згодом вона подала апеляцію для апеляційного адміністративного суду м. Салоніки, який прийняв рішення 12 січня 2004 року, яке скасовувало рішення про експропріацію Правління та повертало справу Раді на підставі того, що Васіліді виконала всі юридичні критерії та Рада повинна була оцінити її заяву разом з усіма іншими заяви

30 грудня 2004 року Рада з експропріації отримала рішення адміністративного апеляційного суду і запит Васіліді про врегулювання справи. 23 серпня 2006 року префектура Халкідікі повідомила Васіліді, що її прохання не може бути виконане тому, що не було доступної землі. 8 грудня 2008 року надіславши електронного листа зі скаргою до Ради з експропріації Васіліаді подала зяави до Комітету державної ради, який складався з трьох суддів, відповідального за контроль над належним виконанням владою рішень, прийнятих адміністративними судами. Ця Рада державного розглянула заяву 11 лютого 2010 року; вона встановила, що Рада з експропріації відмовилася виконувати рішення адміністративного апеляційного суду протягом п'яти років без переконливих доводів і надала префектурі Халкідікі два місяці для того, щоб вжити необхідні заходи.

Рішенням від 20 жовтня 2010 року Рада погодилася продати ділянку землі Васіліді, вказуючи, що це був єдина ділянка землі, доступна в Неа Флогіта.

Посилаючись на статтю § 1 (право на доступ до суду) Васіліді скаржилися на затримки в виконанні владою рішення адміністративного апеляційного суду від 12 січня 2004 року.

Порушення статті 6 § 1

Справедлива сатисфакція: 3000 EUR (моральна шкода) і 1000 EUR (видатки і витрати).

Kaраянов проти «Колишньої югославської республіки Македонія» (№ 2229/15)

Заявник, Петар Kaраянов, є громадянином Македонії, який народився в 1936 році і мешкає в Скоп'є. Справа стосувалася провадження люстрації, відкритого проти нього. Це були провадження, спрямовані на виявлення особи, які працювали або співпрацювали зі службами безпеки держави під час комуністичного періоду.

У травні 2013 року комісія з люстрації встановила, що Караянов, колишня високопоставлена особа, співпрацював з органами державної безпеки в 1962 і 1963 роках, коли він надавав інформацію про його сім'ю і колег. Вона засновувала своє рішення на Законі про люстрацію від 2012 року. Рішення було негайно опубліковане на веб-сторінці комісії і та вказувало особисту інформацію про Караянова.

Караянов оскаржив це рішення в адміністративних судах, надавши письмові докази для того, щоб продемонструвати, що мала місце помилка в справжності і оскаржив автентичність певних документів у справі проти нього. Його докази були відхилені судами, в кінцевому підсумку Вищим адміністративним судом в березні 2014 року, який прийняв факти так, як встановила комісія і підстави, надані в рішенні.

Посилаючись, зокрема, на статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Караянов стверджував, що провадження проти нього було несправедливим. Він зокрема стверджував, що воно не було змагальним з огляду на відмову влади розглядати докази, які він запропонував, на те, що не було проведено дебатів сторін на будь-якому етапі провадження і влада не змогла забезпечити достатні підстави для її рішень. Крім того, посилаючись на статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) він скаржився на публікацію комісією рішення проти нього на веб-сторінці до того, як воно стало остаточним, а також на руйнівний вплив цього на його репутацію.

Порушення статті 6 § 1

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 4500 EUR (моральна шкода) і 1000 EUR (видатки і витрати).

Цей прес-реліз є документом, підготовленим Секретаріатом. Він не зобов'язує Суд. Рішення, постанови і додаткову інформацію про Суд можливо знайти на інтернет-сторінці www.echr.coe.int. Для отримання прес-релізів Суду підпишіться тут: www.echr.coe.int/RSS/en або слідкуйте за нами в Twitter @ECHR_Press.

Контакти для преси

echrpress@echr.coe.int | тел: +33 3 90 21 42 08

Трейсі Тьорнер-Третц (тел: + 33 3 88 41 35 30)

Деніс Ламберт (тел: + 33 3 90 21 41 09)

Інджи Ертекін (тел: + 33 3 90 21 55 30)

Джордж Стеффорд (тел: + 33 3 90 21 41 71)

Європейський суд з прав людини був створений в Страсбурзі державами-членами Ради Європи в 1959 році для розгляду порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

 


Присоединяйтесь в Facebook

Поделиться

Результаты


Возврат к списку

У Вас есть еще вопросы?
Задайте их и получите мгновенный ответ.