Новости

Експерт з питань права як учасник цивільного судочинства

11 Декабря 2017
30

Із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року в цивільному процесуальному законодавстві однією з новел є участь у судовому процесі експерта з питань права.

Залучення такого учасника не є абсолютною новизною для України. Схожа процедура використовувалась Конституційним Судом України і Верховним Судом України, коли вони звертались до наукових або навчальних закладів за наданням висновку з правових питань, які мають спірний характер.

У зв’язку з цим виникає необхідність з’ясувати правосуб’єктність експерта з питань права як учасника правовідносин, які виникають при здійсненні цивільного судочинства.
Так, відповідно до статті 73 Цивільного процесуального кодексу України в редакції 2017 року (далі – ЦПК України) експертом з питань права є особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем в галузі права.

Поряд з цим, незрозумілим є питання, в якій сфері права експерт повинен мати науковий ступінь і кого слід вважати «визнаним фахівцем в галузі права». Через відсутність деталізації вимог до експерта з питань права, на практиці можуть виникати проблеми при прийнятті рішення про допуск експерта до участі в справі. На мою думку, необхідно законодавчо закріпити критерії, якими повинен керуватися суд при постановленні даного рішення.

До таких критеріїв, наприклад, можуть бути включені вимоги щодо наявності певного наукового рівня, що підтверджується відповідним документом про присвоєння наукового звання, досвіду наукової діяльності в галузі права, наявністю публікацій, участю в розробках законопроектів тощо.

Відповідно до норм ЦПК України рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. Проте Кодексом не регламентовано порядок залучення експерта до участі в судовому засіданні, а саме не зазначено наявністю або відсутністю яких обставин повинен керуватися суддя, приймаючи дане рішення.
Не досить зрозумілою є і позиція законодавця щодо місця і значення висновку експерта з питань права в процесі доказування.

Так, висновок експерта включено до Глави 5 ЦПК України, яка має назву «Докази та доказування». Однак, відповідно до змісту статті 115 Кодексу висновок експерта з питань права не є доказом, а має лише допоміжний (консультативний) характер. Тому суд, оцінюючи висновок експерта з питань права, може не приймати його до уваги без вмотивування відхилення останнього.
Виходячи з системного аналізу даної статті, можна дійти висновку, що взагалі відпадає потреба в залученні експерта. Оскільки, суд, по-перше, може не приймати до уваги наданий висновок, по-друге, якщо суд посилається в рішенні на висновок експерта у галузі права він має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Статтею 114 ЦПК України визначено зміст даного висновку, відповідно до якого фактично окреслюється коло повноважень експерта з питань права. Так, останній може надавати висновок щодо застосування аналогії закону чи аналогії права, а також щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній державі.
У зв’язку з цим варто зазначити, що відповідно до ч.9 ст.10 Кодексу, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Тобто, саме суд має право застосовувати аналогію.

Надання експертом висновку щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, є позитивною новелою. На сьогодні в судовій практиці все частіше доводиться звертатися до норм іноземного права, однак для того, щоб тлумачити і застосовувати такі норми, необхідні спеціальні знання. Позитивним також є те, що в якості експерта з даного питання, можливо буде залучити й іноземного експерта, який володіє більш точними і повними знаннями про право, яке підлягає застосуванню.

Варто також зазначити, що у ЦПК України законодавець не передбачив норми відповідно до якої експерт з питань права попереджається про відповідальність за завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. За таких обставин на практиці можуть виникнути сумніви щодо правдивості його висновку.

Таким чином, новела щодо включення до складу учасників судового процесу експерта з питань права є неоднозначною. Досить спірною є можливість експерта надавати висновок щодо застосування аналогії права та закону до конкретних правовідносин, оскільки фактично це є компетенцією суду. Водночас позитивним є те, що експерт може надати висновок щодо застосування та тлумачення змісту норм іноземного права, оскільки на сьогодні головним орієнтиром для розвитку нашої держави є саме міжнародні стандарти. В будь-якому разі, вирішення питання про участь експерта з питань права в судовому процесі є досить неоднозначним під різними кутами зору. На мою думку, вищезазначені недоліки та розбіжності, які існують в національному законодавстві, потребують доопрацювання та виправлення законодавцем на державному рівні, оскільки їх застосування на практиці може бути неоднозначним та сприятиме появі правових колізій.


Присоединяйтесь в Facebook

Поделиться

Результаты


Возврат к списку

У Вас есть еще вопросы?
Задайте их и получите мгновенный ответ.